Авторське право та інтернет-видання.

Вопросы касающиеся авторского права, комп. пиратства, лицензионных соглашений.

Авторське право та інтернет-видання.

Сообщение Володимир » Чт сен 25, 2003 8:19 am

Чи може редакція зареєстрованої газети (журналу) створити веб-версію своєї газети без якоїсь додаткової реєстрації чи якогось додаткового офіційного (юридичного) врегулювання цієї справи?
Як при цьому застерігається авторське право?
Володимир
 
Сообщения: 1
Зарегистрирован: Чт сен 25, 2003 8:09 am

Сообщение ~PHANTOM~ » Чт сен 25, 2003 12:10 pm

Если газета Ваша и официально зарегистрирована, кто Вам запрещает дублировать её в электронном виде в Интернете?
Аватара пользователя
~PHANTOM~
участник
 
Сообщения: 39
Зарегистрирован: Пн июн 09, 2003 8:08 am

Re: Авторське право та інтернет-видання.

Сообщение AnastaciaHomenko » Пн апр 26, 2010 11:43 am

Необхідно підкреслити, що сьогодні Інтернет став більш важливим джерелом інформації, ніж періодичні друковані ЗМІ. Можливість доступу до мережі Інтернет дає змогу ознайомлюватися з новинами за допомогою електронних версій звичайних газет, телепередач або спеціалізованих сайтів. Існування власних сторінок друкованих та аудіовізуальних ЗМІ у мережі Інтернет робить інформаційні ресурси доступними майже з кожної точки світу 24 години на добу.

З огляду на наведене, можна вести мову про необхідність підготовки проекту закону про „ЗМІ в мережі Інтернет”.

Окремої уваги заслуговує питання державної реєстрації відповідних ЗМІ, необхідність правового регулювання їх діяльності як суб’єктів підприємницької діяльності. У своїй публікації на тему „Інтернет в Україні в контексті відносин людини, суспільства та держави” Р. Романов підкреслює, що якщо йдеться про можливість отримання електронними виданнями статусу ЗМІ за бажанням самого видання, то такий підхід може бути прийнятним. Працівники Інтернет-видань матимуть повноцінний статус журналістів, а на видання будуть поширюватися права та обов’язки ЗМІ. Однак, якщо держава буде вимагати реєстрації всіх українських Інтернет-видань, встановлюючи в разі відмови різного роду обмеження щодо їх діяльності, то такі дії однозначно слід вважати спробою поширити державний контроль над інформаційною діяльністю, включно із цензурою, на досі не вражений цим Інтрнет-простір [3, с. 20].

Необхідно зазначити, що неодмінною умовою діяльності в Україні друкованих ЗМІ є їх державна реєстрація (ст. 11 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”). Для здійснення телерадіомовлення необхідно отримати відповідну ліцензію (ст. 23 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”). Іншими словами, діяльність ЗМІ в Україні можлива лише після отримання встановлених законодавством дозволів. З огляду на наведене, можна вести мову про необхідність визначення статусу „ЗМІ в мережі Інтернет”, порядку їх функціонування та легалізації (реєстрації або ліцензування). Головним є те, щоб порушене питання не трактувалося як спроба встановлення політичного контролю над інформаційними Інтернет-ресурсами. Пунктом 8 статті 3 Указу Президента України „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” від 31 липня 2000 р. № 928 Кабінету Міністрів України доручено підготовку законопроекту з питання особливостей діяльності ЗМІ, створення, одержання, використання, поширення та зберігання інформації, забезпечення охорони інтелектуальної власності та авторського права у мережі Інтернет.
Аватара пользователя
AnastaciaHomenko
 
Сообщения: 6
Зарегистрирован: Пн мар 29, 2010 11:22 am

Re: Авторське право та інтернет-видання.

Сообщение lawlena » Пн апр 26, 2010 11:46 am

Добрий день! справа в тому що, в Україні, на відміну від Російської Федерації, інтернет-видання досі не мають статусу ЗМІ :!:Сьогодні в Україні склалася парадоксальна ситуація: у країні активно функціонують інтернет-видання, але юридичного підґрунтя для їхнього існування немає. Тут необхідно зазначити, що неодмінною умовою діяльності в Україні друкованих засобів масової інформації є їх державна реєстрація (стаття 11 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”). Для здійснення телерадіомовлення необхідно отримати відповідну ліцензію (стаття 23 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”). Іншими словами, діяльність засобів масової інформації в Україні можлива лише після отримання встановлених законодавством дозволів. З огляду на наведене, можна вести мову про необхідність визначення статусу „засобів масової інформації в мережі Інтернет”, порядку їх функціонування та легалізації (реєстрації або ліцензування).
Пунктом 8 статті 3 Указу Президента України від 31 липня 2000 року № 928 „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” Кабінету Міністрів України доручено підготовку законопроекту з питання особливостей діяльності засобів масової інформації, створення, одержання, використання, поширення та зберігання інформації, забезпечення охорони інтелектуальної власності та авторського права у мережі Інтернет.
Кабінет Міністрів України доручив Службі безпеки України розробити проект закону про державну реєстрацію інтернет-видань, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної реєстрації інтернет-видань», яким пропонується визначити процедуру державної реєстрації інтернет-видань шляхом надання їм статусу засобів масової інформації.
Аватара пользователя
lawlena
 
Сообщения: 3
Зарегистрирован: Пн мар 29, 2010 11:27 am

Re: Авторське право та інтернет-видання.

Сообщение Margoshka » Сб фев 26, 2011 6:59 pm

Невизначеність у статусі самих інтернет-видань правомірно багато питань з захисту авторського права. По-перше, друковані ЗМІ, до яких найлогічнішим видається зараховувати інтернет-видання, за відсутності відповідного законодавства, мають право видаватися лише після державної реєстрації. Отже з цієї точки зору, вже сама їхня діяльність може вважатися незаконною. Що ж до визначення статусу журналіста, то мережні автори цілком можуть бути прирівняні до журналістів, щоправда, умовою визнання автора журналістом є професійне збирання, одержання, створення та підготовка інформації для друкованого ЗМІ, в той час як значний відсоток мережних дописувачів не мають відповідної освіти та не займаються журналістикою професійно.
Окрім того, журналіст має перебувати у трудових чи договірних відносинах із редакцією, яка для цього повинна мати статус юридичної особи. Водночас набути статусу юридичної особи редакція може лише після державної реєстрації ЗМІ. Таким чином поняття “журналіст” в правовому контексті не може бути застосоване до більшості творчих працівників, що готують інформацію для незареєстрованих інтернет-видань. Як бачимо, реєстрація є головною умовою надання правового захисту суб’єктам та об’єктам інформаційної діяльності у ЗМІ.
Згідно із українським законодавством журналіст має право:
-на вільне одержання, використання, поширення та зберігання інформації;
-відвідувати органи державної влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їхніми посадовими особами;
-відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
-на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів;
-переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;
-на безоплатне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
-перебувати в районах масових безпорядків, аварій, катастроф, на демонстраціях та мітингах;
-звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;
-поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно);
-відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;
-на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.
Ці законодавчі норми в цілому можуть бути застосовані до працівників інтернет-ЗМІ. Адже більшість з цих положень законодавчо закріплені і в інших нормативних актах. Наприклад, питання щодо способу зазначення імені автора також може регулюватися законодавством про авторське право. У цьому випадку офіційний статус журналіста значення не має. Право на вільне одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для реалізації своїх прав, свобод та законних інтересів, здійснення завдань і функцій забезпечується статтею 9 Закону "Про інформацію". Будь-який громадянин (не обов' язково журналіст) також має право звернутись до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто.
Водночас важливою перепоною у роботі мережних журналістів залишається - доступ до інформації. Не можна заперечувати, що представнику засобу масової інформації легше отримати потрібну інформацію або домовитись про зустріч із посадовцем. Адже згідно із статтею 26 Закону про пресу професійний журналіст має право "на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, офіційних документів; право бути прийнятим посадовими особами органів державної влади, організацій та підприємств; перебувати в районах масових безпорядків, аварій, катастроф, на демонстраціях та мітингах" та безліч інших переваг. Але мережні журналісти давно навчились вирішувати цю проблему.
Доступ до інформації — це право, що рівною мірою надається кожному громадянину. Правила доступу до інформації в Україні також регулюються Законом "Про інформацію", за яким усім суб'єктам інформаційної діяльності (громадянам України) надається доступ до відкритої архівної, статистичної, бібліотечної та іншої інформації. Законом також передбачено, що право доступу може надаватися особам, яким інформація потрібна з професійною метою. Це абстрактне формулювання дозволяє застосувати його як до журналіста ЗМІ, так і до працівника інтернет-видання. Варто згадати, що у більшості країн журналісти взагалі не мають додаткових переваг на одержання інформації.
Ще одна юридична проблема для інтернет-ЗМІ — це одержання акредитації на прес-конференції й інші заходи, що організовують органи державної влади. Доступ на такі заходи надається лише журналістам. Згідно із домовленостями із редакцією ЗМІ, органи, при яких акредитовано журналіста, повинні сприяти йому у здійсненні професійної діяльності, попереджувати про наради та інші заходи, забезпечувати стенограмами, протоколами та іншими матеріалами. Проте наявність офіційного статусу ЗМІ, у редакції, що акредитує журналіста не є обов'язковою. Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" акредитація має надаватися будь-якому журналісту, котрий може підтвердити свій професійний фах або надати рекомендацію професійного об’єднання журналістів.
Відсутність спеціальних законодавчих обмежень на поширення інформації у мережі створюють необмежені можливості для власників інтернет-ЗМІ. З іншого боку говорити про повну свободу слова у мережі було б помилковим.
Відповідно до українського законодавства будь-який громадянин, незалежно від того чи є він професійним журналістом, несе відповідальність за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи. Водночас ідентифікувати автора недостовірної інформації, що розміщена у мережі досить складно. Сьогодні друковані ЗМІ ризикують, коли роблять посилання на мережні матеріали. Адже у випадку, якщо опублікована ними інформація виявиться неправдивою, жодні посилання на інтернет-видання, як на першоджерело інформації не знімуть із газети або телерадіокомпанії відповідальності.
Окрім того досі не встановлений порядок спростування інформації для інтернет-видань. У пресі спростування неправдивої інформації „повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком „Спростування” на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується”. Зрозуміло, що визначення „на тому ж місці шпальти” для інтернет-видань не може бути застосоване.
У мережі ця можливість широко використовується для поширення компроматів та інших матеріалів, що підривають авторитет певних осіб або організацій. Однак дієвість цієї інформації не забезпечується лише її розміщенням у мережі. Необхідно також довести інформацію до потенційних читачів, сповістити про місце її знаходження (електронну адресу та інші координати у мережі). Після розміщення таких посилань провайдер під тиском відповідних державних органів, вочевидь, змушений буде "попросити" власника сайту закрити сторінку. Звичайно він може розмістити інформацію на зарубіжному сервері, але спроба поширення посилань на сайт у вітчизняних ресурсах без сумніву призведе до аналогічної ситуації.
Позбавити сайт домена або послуг хостінга за законодавством неможливо. Якщо державному органу, що здійснював реєстрацію сайта як ЗМІ (згідно із Постановою КабМіну від 30 листопада 2005 року № 1128 для друкованих ЗМІ з 1 березня 2006 року її здійснює Міністерство юстиції) вдасться переконати хостінг-провайдера у необхідності розірвання договірних відносин із порушником, мережне видання може припинити свою діяльність. Варто зазначити, що організації, які надають телекомунікаційні послуги, оговорюють у договорі із інтернет-виданням тематику та зміст сайту. Однак якщо сайт зареєстрований не в українському сегменті інформаційного ринку, а в інших країнах, де діють свої закони та обмеження «закрити» його, використовуючи юридичні важелі, узагалі неможливо. Щоправда, на практиці сайти, які необхідно закрити, можуть бути обрані мішенню хакерських атак.
Аватара пользователя
Margoshka
новенький
 
Сообщения: 10
Зарегистрирован: Сб фев 27, 2010 4:35 pm


Вернуться в Компьютерное пиратство

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

Рассылки Subscribe.Ru Лента "Новости Центра исследования компьютерной преступности"

cron